Для Вас педагоги

  КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ НА ЗАМІТКУ

(ПРОФІЛАКТИКА СУЇЦИДАЛЬНИХ ПРОЯВІВ)

 В дев'яти випадках з десяти -це небажання

 покінчити з життям, а крик по допомогу ”

 Г.Отто

Спробу суїциду підлітки здійснюють здебільшого у віці 14-16 років. Підлітки-самогубці - жертви подвійно: з одного боку - надтяжких життєвих колізій, в яких вони позбавлені підтримки дорослих, а з іншого - власної агресії, власних дій, справжні наслідки яких вони не завжди можуть передбачити. Буває, втім, що дівчина чи хлопець позбавляє себе життя не му, що вони позбавлені любові та підтримки, а тому, що, навпаки, хочуть, щоб їх залишили в спокої.

  Відомо, що в повсякденній свідомості існує уявлення про "несерйозність" підліткових самогубств, про те, що підлітки лише шантажують таким чином дорослих, що відповіддю на "шантаж" повинні бути заходи виховного, а то і карального характеру. Так, в замахах на самогубство у підлітків дійсно багато демонстративного, і здійснюючи суїцидальну спробу, вони найчастіше передбачають жити, сподіваючись за допомогою суїциду змінити конфліктну ситуацію. Разом з тим підлітки ніколи не імітують суїцид. Вони - як правило, без тривалих роздумів - скоюють вкрай небезпечні для життя вчинки, не цілком передбачаючи наслідки своїх дій. В основі такої беспечності - несформованість у підлітків усвідомлення цінності людського життя, як чужої, так і своєї власної.

  У гострій ситуації рішення про самогубство виникає іноді моментально. Замах здійснюється у вирішальний момент конфлікту, на очах у всіх, за допомогою перших-ліпших предметів: ножа, бритви, засобів побутової хімії.

   Причиною істинних суїцидальних спроб в даному віці нерідко є депресія. Конфлікти, що виконують роль "останньої краплі", надзвичайно різноманітні, іноді дуже серйозні, а іноді - принаймні на погляд дорослих - цілком незначні. Приводом до замаху на самогубство служать негаразди в різних сферах життя підлітка. Сюди віднесемо і навчальну дезадаптацію. Її прояви різноманітні: погана успішність, дисципліна, порушення взаємин в навчальному колективі.

Фактори ризику, які призводять до самогубства:

- вроджена та / або виникла після сильного стресу схильність до самогубства.

- проблеми в особистому житті.

- сильна травма, в тому числі і психічна.

- соціальне неблагополуччя: бідність, безробіття і т.д.

- рецидив давньої хвороби.

- втрата близьких, самотність, гострі конфлікти.

- економічні проблеми, шантаж, сексуальні домагання,

- череда драматичних подій.

- нарцисична травма.

- психічна хвороба.

- алкоголь і наркотики.

- соматичні захворювання, сильні болі.

Які фактори відносяться до суїцидальної ризику:

Умови сімейного виховання:

- Відсутність батька в ранньому віці;

- В родині маються психічно хворі;

- "Матріархальний" стиль стосунків у сім'ї (сильний вплив матері);

- Відсутність уваги, відкинутість в дитячому та підлітковому віці;

- Розлучення батьків;

- Надмірна опіка, виховання по типу "кумир сім'ї";

- Часті скандали в сім'ї;

- За наявності батьків виховування в дитячому будинку.

В СІМ'Ї БУЛИ ВИПАДКИ самогубств, спроб самогубства АБО суїцидальні погрози З БОКУ РОДИЧІВ

Особливості поведінки:

- Тікав з дому; часто міняв місце навчання, роботи;

- Зловживав алкоголем, іншими наркотичними речовинами.

- Здійснюють суїцидальні СПРОБИ

Інші біографічні характеристики

- У вирішенні підліткових задач була серія "провалів"; невдачі в навчанні, ізоляція в колективі

- Мав друзів, що вчинили самогубство АБО спроби самогубства та чим більше відповідей ви отримали, тим вище ризик суїциду.

Що може вплинути на прийняття рішення про самогубство:

- Утруднена адаптація до умов роботи, навчання і т.д .;

- Глум і знущання з боку товаришів по коледжу, однокурсників;

- Тривале соматичне захворювання;

- Боязнь відповідальності за скоєний злочин;

- Втрата соціального статусу в колективі, ізоляція від соціального оточення;

- Смерть близької людини;

- Слабкий фізичний розвиток;

- Психічне захворювання;

- Розрив любовних відносин.

До характерних особистісних особливостей суїциданта можна віднести:

- Невпевненість у собі;

- Низький, занижений рівень самооцінки;

- Високу потребу в самореалізації;

- Високу значимість для них теплих, емоційних зв'язків, щирості взаємин, наявність апатії, розуміння і підтримки з боку оточуючих;

- Труднощі вольових зусиль при прийнятті рішень;

- Зниження рівня оптимізму та активності в ситуації утруднень;

- Схильність до самозвинувачення, перебільшення своєї провини;

- Несамостійність;

- Недостатня соціалізація, інфантильність і незрілість особистості.

 

 

Основні ознаки високої ймовірності у людей реалізації суїцидальних намірів:

1. Відкриті висловлювання і бажання покінчити життя самогубством (товаришам по службі, начальнику, однокласнику, в листах родичам і знайомим, коханим т.д.).

2. Непрямі натяки, на можливість суїцидальних дій (наприклад: поява в колі знайомих з петлею на шиї з брючного ременя, мотузки, телефонного проводу тощо, гра зі зброєю з імітацією самогубств і т.о.).

3. Активна попередня підготовка, цілеспрямований пошук засобів покінчити з собою (збирання таблеток, пошук і зберігання отруйних речовин, залишення патронів після стрільб тощо).

4. Фіксація на прикладах самогубств (часті розмови про самогубства взагалі).

5. Символічне прощання з найближчим оточенням (роздача особистих речей, фотоальбомів, годин, значків, обмундирування).

6. Змінився стереотип поведінки: невластива замкнутість і зниження рухової активності у рухливих, товариських, порушену поведінку і підвищена товариськість у малорухомих і мовчазних.

7. Надзвичайно наполегливі прохання про переїзд в інше місто, про госпіталізацію, надання відпустки за сімейними обставинами.

8. Зниження контактів, прагнення до самоти і ін.

При виявленні осіб з підвищеним ризиком суїцидальності необхідно мати на увазі: що суїцидальна поведінка, як правило, супроводжується їх глибокою депресією.

Для депресій зазвичай характерні наступні ознаки:

- Зниження уваги, концентрація або здатності до ясного мислення, тобто нерішучість;

- Втрата інтересу або почуття задоволення в ситуаціях, зазвичай викликають позитивні емоції;

- Млявість, хронічна втома, уповільнення рухів і мови;

- Зниження ефективності чи продуктивності в навчанні, службі, побуті;

- Почуття неповноцінності, хворобливості, втрата самоповаги;

- Зміна звичного режиму сну, безсоння або підвищена сонливість;

- Песимістичне ставлення до майбутнього, негативне сприйняття минулого;

- Нездатність до адекватного реагування похвали чи нагороди;

- Почуття гіркої печалі, що переходить в плач;

- Зміна апетиту з подальшим збільшенням або втратою ваги;

- Повторювані думки про смерть або самообманом, пов'язані з самогубством;

- Зниження статевого потягу.

"Самогубство є насамперед звуження свідомості ... в момент самогубства в більшості випадків людина знаходиться в стані психічного розладу. Психіка його перекинута і порушено психічну рівновагу, функція розрізнення реальності уражається, ієрархія цінностей перекручена і яка-небудь одна, зовсім не головна цінність робиться єдиною і абсолютною, свідомість замутнено і пам'ять паралізована і утримує лише idee fixe самогубці ". (Підхід російського філософа Бердяєва).

Депресія.

Визначення: психічний розлад, що викликає пригнічення життєвих мотивів, цілей та порушує життєдіяльність людини. Життя втрачає сенс. Працювати, радіти, любити стає нема чого.

Симптоми: погане самопочуття, відсутність будь-яких бажань, туга, чорна меланхолія аж до небажання жити. Будь-яка, навіть сама елементарна діяльність вимагає неймовірних зусиль.

Причинами можуть стати перевантаження на роботі (в школі), невпорядкована особисте життя, сильні переживання, черепно-мозкові травми, пухлини мозку.

Лікування в поєднанні з анти депресантами дає суттєві результати. Особливо в тих випадках, коли виявляється конкретна причина захворювання. Повністю одужують 80% пацієнтів. Небезпека в тому, що без лікування цей розлад може привести до суїциду (15% самогубств перебували в цьому стані).

Суїцид – (лат.sui – себе і caedere - вбити) - це навмисне самоушкодження зі смертельним фіналом
Автоагресивна поведінка – (грец.autos- сам і лат.Aqressio- напад) – це специфічна форма особистісної активності, спрямована на завдання шкоди своєму здоров’ю

Рекомендації педагогічним працівникам щодо надання превентивної допомоги учневі при потенційному суїциді

підбирайте ключі до розгадки суїциду;

- приймайте суїцидента як особистість;

- налагодьте турботливі стосунки;

- не сперечайтеся;

- запитуйте;

- не пропонуйте невиправданих утіх;

- пропонуйте конструктивні підходи;

- вселяйте надію;

- оцініть міру ризику самогубства;

- не залишайте людину одну у випадку високого суїцидального ризику;

- зверніться за допомогою до спеціалістів;

- важливо якомога довше зберігати турботу і підтримку учня;

- використовуйте засоби піднесення цінності особистості дитини, її життя.

Основні правила надання допомоги

потенційним суїцидентам

https://docs.google.com/document/d/1yW_h2eUwwtUF3VzXbzLwVmYt9ds9YKlU/edit?usp=sharing&ouid=108367448186082682474&rtpof=true&sd=true

Класному керівнику на замітку

(профілактика суїцидальних проявів)

https://docs.google.com/document/d/1C8hzNEwXNsDOeiS0LQHWn_w5iKsdiFbn/edit?usp=sharing&ouid=108367448186082682474&rtpof=true&sd=true

Поради педагогам:

«Допомога потенційному суїциденту»

https://drive.google.com/file/d/1Ex9nUSSYnnuD004pXgMbydaAIOd3liy7/view?usp=sharing

ПОРАДИ ВИКЛАДАЧАМ

ДЛЯ

ПОКРАЩЕННЯ НАСТРОЮ

https://drive.google.com/file/d/1qkibUphuNUGWFnCS9nfGt5P0XLJcCVGT/view

ЯК УНИКНУТИ

«ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»

1.     Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.

2.     Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

3.     Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

4.     У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

5.     Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день.

6.     Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, відведені пошуку емоційного заспокоєння.

7.     Категоричним правилом має стати відмова від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

8.     Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

Пам’ятайте: «Це ваше життя,

 і ви живете тільки один раз!»

·                 Виживає не найсильніший і не найрозумніший,

·                    а той, хто краще пристосовується до змін
Чарльз Дарвін

·                    

·                  

    Саме під таким девізом, 21.02.2020 року, в рамках методичного місячника пройшов флештренінг для педагогів «Мобільність педагога або чому треба вчитися і змінюватися все життя?», який провели працівники психологічної служби Бойко Г.М і Савенок І.В.

    Тренінг був направлений на усвідомлення необхідності розвитку мобільності педагога, прагнення до самовдосконалення, постійного підвищення свого професійного рівня через оволодіння новими знаннями і навичками. Під час вправи «Інформаційне повідомлення» - педагоги дізналися, що ж таке професійна мобільність педагога? Який він - мобільний педагог? І в чому це виражається? Кожен має бути готовим до запровадження нових ідей і нових концепцій, вміти по-новому поглянути на предмети, які він викладає.

Під час роботи в групах було визначено основні складові професійної мобільності педагога, переглянуто відеоматеріали, проаналізовано дії педагога.

Команди розробили та презентували:

І група – Створила портрет невдалого і неуспішного педагога, вказавши на його помилки та їх причини;

ІІ група – описала педагога успішного і створила його портрет з перевагами, завдяки яким він став успішним;

ІІІ група – від імені міністерства освіти і науки України запропонувала щось нове щодо змісту освіти, методів і прийомів навчання, поглядів на урок. Працівниками психологічної служби також було проведено ряд цікавих вправ:«Закінчіть фразу…», «Портрет ідеального педагога», «Тест «Знайди себе на дереві»», «Крок до успіху», «Рюкзак, м’ясорубка, кошик», «Долонька побажань». Переглянули відео «Один день із життя вчителя». На завершення тренінгу педагоги прослухали притчу про мандрівника і трьох робітників. Завершили заняття Ганна Михайлівна та Інна Володимирівна висловлюванням, що щастя і успішність педагога багато в чому залежить від того, який сенс він вкладає у свою працю, як багато він працює над собою, своїм зростанням, своєю незамінністю.

Учасники тренінгу провели активно та результативно час, і ще раз впевнилися в тому, що робота, проведена з любов’ю, приречена на успіх.

 

https://drive.google.com/file/d/0BxKooqKR40PGN2dQeGlGWnI2YVU/view